Викрадення мирних мешканців на Сумщині
Ця історія, чесно кажучи, звучить як кадр з фільму про жахи. У невеличкому українському селі Грабове, що розташоване просто біля державного кордону в Сумській області, російські загарбники викрали близько п’ятдесяти цивільних осіб. Переважно — це літні жінки. Люди, які навряд чи становлять будь-яку загрозу. Але для окупантів, схоже, це не має значення.
За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, ці дії не можна назвати інакше, ніж тероризмом. І справді — якщо поглянути на методи, якими діє росія, стає страшно від подібності до відомих терористичних угруповань. ІДІЛ, «Боко Харам», «Хамас» — тепер цей ряд, на жаль, можна продовжити словом «росія».
«Росія нічим не відрізняється від терористів»
Міністр підкреслив: такі середньовічні напади демонструють справжнє обличчя кремлівського режиму. Це не війна у звичному розумінні, це — цілеспрямований терор проти цивільного населення. І кожне подібне викрадення — не просто злочин, а черговий доказ того, що російська влада діє методами терористичних організацій.
Україна вимагає негайного повернення всіх викрадених. П’ятдесят осіб із Грабового — лише невелика частина серед тисяч цивільних, примусово депортованих до росії, серед яких і діти. Люди, яких силоміць вивозять з власних домівок, стають заручниками, об’єктами шантажу, засобом тиску на нашу державу.
Міжнародна реакція та заклик до дій
Київ звернувся до всіх держав і міжнародних організацій із закликом приєднатися до вимоги про звільнення цивільних заручників. І це не просто політична заява — це крик відчаю людей, які живуть поруч із терористом у буквальному сенсі.
За словами міністра, цей військовий злочин уже розслідується в Україні. Але він також має отримати належну реакцію на міжнародному рівні. Тому що поки світ зволікає, у прикордонних селах продовжують зникати люди. І це — страшна реальність, до якої не можна звикати.
Життя поруч із небезпекою
Якщо чесно, важко уявити, що відчувають мешканці сіл, розташованих поруч із російським кордоном. Коли за кілька кілометрів — держава, яка поводиться як терорист. Коли кожен день може принести вибух, обстріл чи, як тепер, викрадення. Люди там живуть буквально на межі виживання.
І це ще раз нагадує: для України мир — це не просто слово з дипломатичних документів. Це питання життя. Але справжній мир можливий лише тоді, коли поруч — не терористична держава, а надійна система безпеки. Коли є гарантії, що подібне не повториться.
Постійна загроза з півночі
Сумщина — одна з областей, які найбільше потерпають від провокацій з боку росії. Обстріли, диверсійні групи, тепер — викрадення. І попри все, люди залишаються, обробляють землю, виховують дітей, тримаються. Це, без перебільшення, подвиг мирного населення.
Зрештою, саме через такі події світ повинен зрозуміти: українці воюють не лише за свою територію, а й за право жити поруч із цивілізованими країнами, а не з терористами.
Що робити далі?
Україна закликає партнерів створити дієві механізми покарання за такі злочини. Бо безкарність — це завжди запрошення до повторення. Поки російських військових не судитимуть за викрадення цивільних, поки їхні командири почуватимуться безкарними, нічого не зміниться.
За даними Міністерства закордонних справ України, випадки насильницьких депортацій та викрадень цивільних вже задокументовано у понад десяти областях. І кожен з них буде розслідуваний, як воєнний злочин.
Пам’ятати про людей
П’ятдесят мешканців Грабового — це не просто статистика. Це наші люди. Їхні історії, родини, життя, які зупинилися в один момент. І доки вони не повернуться додому, ми не можемо говорити про спокій чи завершення війни.
Можливо, світ ще не до кінця усвідомив, наскільки глибоким є цей терор. Але ми — українці — знаємо. Бо живемо поруч із ним щодня.
[…] Росія діє як терористи: Україна вимагає звільнення вик… […]