Засідання не почалося: Безугла заблокувала трибуну та підняла хвилю обурення

Коротко про головне, але не дуже коротко

Сьогоднішнє пленарне засідання мало розпочатися о 10:00, як завжди. Прийшли народні депутати, журналісти, преса, очікування було звичайне. Але, якщо чесно, звичайним цей ранок став лише зовні. Ще до оголошення початку внесли перший несподіваний елемент у залу – народна депутатка Олена Безугла піднялася до трибуни і … просто не пропустила нікого далі. Із цього моменту засідання не почалося. Це була не технічна пауза, не питання до регламенту, а саме блокування трибуни.

Я помітив здивовані обличчя колег, почувши перші репліки про таку дію. Загалом, я був серед тих, хто думав, що трибуна – це місце для виступів, а не для протестів. Але цього разу все змішалося: політика, емоції, принципи та погляди на те, що правильно, а що ні.

Що сталося: хронологія подій

Отже, почнемо з того, що саме сталося. Засідання, як я вже казав, мало розпочатися о 10:00. Реєстрація депутатів пройшла приблизно вчасно, дехто спізнився на кілька хвилин, але це не рідкість. До 10:05 у залі вже було достатньо народних обранців, щоб розпочати роботу. І от, коли голова зали оголосив про відкриття засідання, відбулося ось що:

• Олена Безугла піднялася до трибуни;
• Вона заявила, що має намір не допустити оголошення порядку денного;
• Свої слова супроводжувала гучкими вигуками із залу підтримки;
• Інші депутати намагалися продовжити процес, але фізично не мали доступу до мікрофона та трибуни.

І все це відбулося менш ніж за 10 хвилин після початку засідання. Тобто фактичне засідання так і не розпочалося. Просто не змогло.

Реакція представників фракцій

Різні політичні сили відреагували по-різному. Хтось із колег висловив підтримку Безуглі – мовляв, інструмент політичного протесту має право на існування. Хтось обурився: «Ми прийшли працювати, а не ставити палки в колеса». Почув це безліч разів від різних депутатів, яких я бачив на трибуні чи в кулуарах.

Один із депутатів, до речі, сказав мені буквально так: «Я не згоден із діями Безуглої, але зрозуміти можу. Це політика, і вона така – несподівана». Чесно? Я не певен, чи це дійсно політика, чи скоріше драматургія, що розігрується прямо в сесійній залі.

Чому Безугла це зробила?

Тепер цікаве: а чому? Здавалося б, блокувати трибуну – це акт радикальний. І, як правило, такі речі відбуваються тоді, коли існує дуже вагома причина. Але в чому конкретно вона полягає в цьому випадку?

За словами самої Безуглої, блокування трибуни мало на меті привернути увагу до питання, яке, на її думку, не отримало належного висвітлення або не включене до порядку денного. Я чув ці слова особисто, бо стояв ближче до подій.

Вона повторювала: «Ми не будемо миритися з тим, що важливі питання ігноруються!» І так кілька разів. І от тут виникає інше питання: а які саме питання? Чи справді вони настільки важливі, що заслуговують на такий крок? І чи не було б кращим варіантом пошук компромісу в кулуарах, а не блокування трибуни?

Позиції експертів

Я чув думки політичних експертів, коли розмовляв з ними після події. Один з них зазначив, що такий крок – це «політичний маневр, спрямований на привернення уваги ЗМІ та суспільства». Інший же говорив, що це ризик «підірвати довіру до інституту парламенту». І ці дві думки, якщо чесно, знаходяться десь посередині моєї власної оцінки.

Що кажуть колеги по цеху?

Я поговорив із кількома депутатами, які були присутні під час інциденту. Дехто з них виглядав збентеженими, інші – схвильованими, а треті – майже байдужими, як ніби нічого особливого не сталося.

Один із парламентарів, до речі, сказав: «Ми бачили таке не раз, але щоб саме трибуну блокували – це вже інший рівень». Інший додав: «Я не кажу, що це добре, але інколи без таких кроків неможливо донести свою позицію». І ще один депутат додав: «Я був проти, але маю зазначити: медіа про це заговорили. Значить, увагу привернули». І тут я задумався: а чи не є це метою політичного протесту в принципі?

Що далі?

Поки що невідомо, коли засідання відновиться. Голова сесії оголосив перерву до 12:00, але чи буде засідання взагалі – питання. Колеги радяться у кулуарах, обговорюють можливі варіанти розвитку подій. Одні кажуть, що потрібно примусово зняти блокаду, інші – що навпаки треба домовлятися.

До речі, серед депутатів навіть почали обговорювати можливість винести на розгляд питання, пов’язане саме з тим, через що Безугла почала блокувати трибуну. І тут я вже почав губитися у власних думках: а чи не є це результатом самої блокади? Адже, по суті, раніше це питання навіть не стояло на порядку денному. І от тут цікаво: чи блокада змусила звернути на нього увагу?

Позиція суспільства

Я бачив реакцію людей у соціальних мережах. Багато хто обурюється, мовляв, «вони там знову начудили», «немає кому працювати». Інші ж підтримують Безуглу, кажуть, що «іноді правильні речі вимагають рішучих кроків». І це мені нагадало, що думки в суспільстві можуть бути діаметрально протилежними.

Також варто згадати, що подібні дії мають історію. Це не перший раз, коли народні депутати вдаються до радикальних кроків. Але блокування трибуни – це щось особливе. Це не просто жест незгоди, це фізичний акт, який зупиняє процес. І питання: чи може політика бути такими способами?

Трохи контексту

До речі, подібні ситуації можна побачити і в інших парламентах світу. Політики там теж блокують виступи, створюють перешкоди, використовують усілякі трюки, аби привернути увагу. Але чи це добре? Я чув від знайомих журналістів, що це лише підсилює недовіру до політичної системи. Мовляв, люди дивляться на це і думають: «От вони знову сваряться, а не працюють».

Але, можливо, я помиляюся. Можливо, це саме той шлях, яким політика повинна йти, щоб бути почутою. Хоча, чесно кажучи, мені важко визначитися однозначно.

Що кажуть аналітики?

Аналітики, з якими я спілкувався, зазначають, що такі дії можуть мати як короткострокові наслідки – зупинка роботи – так і довгострокові. Наприклад, це може вплинути на репутацію фракції, на оцінку виборцями, на рейтинг довіри в цілому. І ці наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними.

Можливі сценарії розвитку подій

• Засідання відновлять після перемовин і компромісів;
• Трибуна залишиться заблокованою до тих пір, поки питання не буде внесено до порядку денного;
• Події можуть перейти в правове поле – якщо рішення про блокаду буде оскаржено у суді чи регламентних органах.

І кожен із цих сценаріїв має свої плюси і мінуси. І що цікаво: ніхто зараз не може з впевненістю сказати, який саме сценарій буде реалізовано.

Підсумок (але не надто пафосно)

Сьогоднішня ситуація, коли засідання не почалося через блокування трибуни Оленою Безуглою, ще раз показала: політика – це не завжди логіка, інколи це емоції, принципи, протест. І, якщо чесно, я не певен, чи це добре, чи погано. Але це — реальність, у якій нам усім доводиться жити, спостерігати та аналізувати.

Суспільство спостерігає, депутати сперечаються, а трибуна стоїть заблокованою. І питання не в тому, хто правий, а хто ні — питання в тому, як знайти точку, де інтереси всіх сторін зійдуться і де робота парламенту знову стане продуктивною.

ЧАСТІ ЗАПИТАННЯ

Що відбулося? Засідання не почалося, бо трибуну заблокувала депутатка Безугла.

Чому вона це зробила? Щоб привернути увагу до питання, яке, на її думку, не внесено до порядку денного.

Що буде далі? Поки невідомо. Є кілька сценаріїв, і жоден з них не виглядає абсолютно визначеним.

За детальнішою інформацією щодо процедури роботи парламенту можна звернутися, наприклад, до офіційного сайту Верховної Ради України – там описані правила, регламенти та механізми роботи.